Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
Книга – одне з найважливіших джерел радості мислення, людської гідності.
Як квітка тягнеться до сонця, так допитливий розум і чутливе серце дитини тягнеться до вчителя ‒ світоча знань, а світочем знань він може стати тільки тоді, коли у вогонь думки щоденно підливається пальне ‒ мудрість книг.
Життя і творчість педагога
32 роки свого життя Василь Сухомлинський вів педагогічний щоденник, у якому записував власні спостереження за поведінкою учнів. А потім ці розповіді виливалися на папір і ставали книгами. Для молодших школярів він написав майже 1500 художніх мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел.
В. А. Сухомлинський — автор 48 монографії і брошури, більше 600 статей, 1500 оповідань і казок. Твори В. Сухомлинського видані 59-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга „Серце віддаю дітям” перекладена на 32 мови світу і витримала 55 видань.
Поради Сухомлинського учителеві!
…
Будьте доброзичливі!
Учіть спостерігати, учіть бачити.
Як читанням розвивати знання.
Читання – важливий засіб розумового виховання „важких” учнів.
Щоб не було перевантаження – потрібен вільний час.
Як виховувати пам’ять.
Владарюйте над душею дитини книжкою, розумом, переконаннями
…
Спогади про Василя Сухомлинського
Людина великої душі, яка поєднувала високу вимогливість з безмежною любов’ю, довір’ям, глибокою повагою до учня, вчителя, громадянина. Таким залишився Василь Олександрович у моїй пам'яті, у пам'яті всіх, хто його знав, з ким працював пліч-о-пліч на педагогічній ниві.
М.О. Долина
Василь Олександрович був закоханий у рідну мову. Він завжди твердив, що мова – це душа народу, це дзеркало культури і освіченості кожної людини.
М.К. Сокуренко
Дуже запам'яталися його працьовитість та висока організованість. Він багато знав, уміло і цікаво розповідав. У Василя Олександровича була велика домашня бібліотека, значно більша ніж сільська на той час. Він дозволяв нам користуватися нею. Назавжди запам'яталися його розмови з нами, випускниками.
М.І.Воробйов (випускник
Павлиської середньої школи, 1952 р.)
Не старіє і його неоціненна педагогічна спадщина, не згасає й пам’ять про нього, про поета-митця, вченого, громадянина, що досконало оволодів найтруднішою професією – бути Людиною.
К.О.Лівшиць
Василь Олександрович знайшов своє продовження у вихованцях, у їхніх ділах і справах. Багато з них стали хліборобами, робітниками, лікарями, вчителями, людьми добрими, працьовитими, справжніми патріотами своєї Батьківщини, такими, як їхній учитель.
Т.М.Шашло
Він два десятиліття працював вчителем, а потім і директором, написав п’ятдесят книг і безліч статей, оповідань та рукописів, розробив нову систему навчання – „Школу радості”. За письмовим столом він зустрічав світанки, а тоді виходив на ґанок зустрічати учнів, без яких не уявляв свого життя.
„Справжній учитель тільки той, ‒ не раз казав Сухомлинський, ‒ хто є вихователем”!
Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського глибоко вивчається в Україні та багатьох країнах світу. У листопаді 1990 року засновано Українську асоціацію Василя Сухомлинського, цього ж року в Німеччині (м. Марбург) було створене Міжнародне товариство послідовників Сухомлинського, з 1998 року спадщину педагога популяризує Всекитайське товариство прихильників Сухомлинського.
„Дорогі мої! Я буду жити і працювати заради вас, доки в моїх грудях б’ється серце. Ніякі високі звання ані титули не зіпсують мене. Я залишуся таким, як був досі. Найвище звання на світі – бути Людиною. Бути Людиною і дбати про щастя інших”.
В.Сухомлинський
Комментариев нет:
Отправить комментарий